Можеш всі мови на світі
пізнати,
Навіть розкриється їх
глибина.
Та пам’ятай – твоя мова, як мати,
Як Україна, свята і одна.
Брати-українці! Щомиті,
щоднини,
Єднайтесь заради буття і
добра.
По одному ми на землі –
порошини,
А разом – незрушна стіна.
Біленька хата, верби край
ставка,
В городі, мов квітуча вишня,
мати.
Любов до Батьківщини витіка,
Із-під порога батьківської
хати.
На усіх материках у світі
України іншої нема.
Її царство квіту і блакиті
Аж до сонця душу підійма.
Не кожний, хто народжений,
людина,
Запам’ятай: в життя зробивши крок,
Людина той, пряма у кого
спина,
і голова зоріє від думок.
Розкутий небом і любов’ю мами,
Стою з народом на своїй
землі.
Стою! А десь у далині над
нами,
Прем’єри, президенти, королі.
Хочу, щоб у місті й поза
містом,
Всюди, де святиться мій
народ.
Звали мене націоналістом.
Це одна з найвищих нагород.
Перед тим, як лягти у
мовчання глибоке,
Припаду я, гріховний, до
Господа ніг.
І молить його буду, зітерши
коліна,
Щоби він Україну навіки
зберіг.
Немає коментарів:
Дописати коментар