Років 20 тому мені до
рук потрапила невеличка книжечка «
Навпростець по землі», вразили мене вірші, а потім я познайомилася і з самим
поетом.9 травня Володимир Іванович
прийшов привітати мого батька. Розговорились,
попросили, щоб прочитав свої
вірші.Мені сподобалось,що поет великий
майстер слова не тільки в написанні, а й у читанні віршів. З тих пір В.І. став частим гостем нашої школи.
Виступати перед учнями любив і вмів. Вчив дітей любити Україну, шанувати свій
народ, пишатись ним, вчив любити рідну мову і дуже переймався тим, що не часто
почуєш в українському місті Дніпродзержинську
рідну мову. Був людиною ,близькою
мені по духу, мені його не вистачає.
Над усе він любив Україну і маму. І у своїй другій збірці,
яка мала назву «Батькове поле» (1981) і
була наповнена роздумами про сучасника, про його місце в житті, його турботи і
прагнення,-- все ж про Україну і маму.
Живи хоча у Бога за порогом,
Купайся в злоті, та настане мить,
Коли насниться степова дорога
І коло серця млосно защемить.
Насниться хата, як лебідка біла.
Матуся сива, сива у дворі.